Синдром верхньої апертури грудної клітки: ознаки на МРТ та рентгенограмі

Звичайні рентгенограми є першочерговим методом для виявлення шийних ребер або подовженого поперечного відростка C7, що стискають плечове сплетення або підключичні судини. КТ-ангіографія або МР-ангіографія з руками в нейтральному та провокаційному піднятому положенні динамічно визначають артеріальну та венозну компресію. МРТ плечового сплетення з використанням спеціальних нейрографічних послідовностей (коронарний STIR та 3D FIESTA або SPACE) може демонструвати потовщення плечового сплетення, периневральний набряк та денерваційні зміни м'язів кисті та передпліччя. Аксіальні послідовності T2-FS оцінюють сходові м'язи та будь-які м'якотканинні тяжі. Дуплексне УЗД та венографія оцінюють венозний синдром верхнього грудного отвору з тромбозом підключичної вени. Дослідження нервової провідності та електроміографія підтверджують та локалізують нейрогенний синдром верхнього грудного отвору.

Нейрогенний СВА, що становить понад 95% випадків, виникає внаслідок компресії плечового сплетення між драбинчастими м'язами, шийним ребром або фіброзним тяжем та першим ребром. Симптоми переважно чутливі (парестезії в зоні C8-T1) з руховими дефіцитами при справжньому нейрогенному СВА (рука Гілліатта-Самнера з атрофією тенарних та гіпотенарних м'язів). Венозний СВА (синдром Пажо-Шреттера) включає тромбоз підключичної вени від повторного підняття руки, що стискає вену між першим ребром, підключичним м'язом та реберно-ключичною зв'язкою, спричиняючи гострий набряк верхньої кінцівки та ціаноз. Артеріальний СВА є найрідкіснішою формою, спричиненою компресією підключичної артерії шийним ребром, що призводить до утворення аневризми, тромбоемболії та ішемії пальців. Кожен тип потребує різного діагностичного підходу та стратегії лікування.

Нейрогенний СВА спочатку ведеться консервативно — фізіотерапія з акцентом на корекцію постави, розтягування драбинчастих м'язів та малого грудного м'яза та зміцнення плечового пояса. Ін'єкція ботулінічного токсину в передній драбинчастий м'яз може підтвердити діагноз і забезпечити тимчасове полегшення. Хірургічна декомпресія шляхом трансаксилярної або надключичної резекції першого ребра зі скаленектомією і видаленням шийного ребра за його наявності залишається для пацієнтів, у яких консервативна терапія протягом 3–6 місяців виявилась неефективною. Венозний СВА вимагає невідкладного катетер-направленого тромболізу при гострому тромбозі підключичної вени з подальшою резекцією першого ребра для запобігання рецидиву. Артеріальний СВА потребує хірургічного відновлення підключичної артерії з резекцією аневризми або шунтуванням у поєднанні з резекцією першого ребра та видаленням шийного ребра, з тромбемболектомією при гострій ішемії.