Артрит плеча: ознаки на рентгенограмі

Первинний артроз плечо-лопаткового суглоба демонструє характерні знахідки на рентгені та МРТ: звуження суглобової щілини, субхондральний склероз, остеофіти нижньої частини голівки плечової кістки та суглобової западини, а також задня ерозія суглобової западини із заднім підвивихом голівки плечової кістки (класифікація Уолша). Ревматоїдний артрит проявляється симетричною втратою суглобової щілини, периартикулярними ерозіями та остеопенією без великих остеофітів. Артропатія ротаторної манжети характеризується верхньою міграцією голівки плечової кістки, ацетабуляризацією акроміона та феморалізацією голівки плечової кістки внаслідок хронічного масивного розриву ротаторної манжети. Посттравматичний артрит може демонструвати нерівні суглобові поверхні, металеві конструкції від попередньої операції та деформацію неправильного зрощення. МРТ додатково демонструє товщину хряща та цілісність ротаторної манжети, що є критичним для хірургічного планування.

Передопераційне МРТ надає інформацію, недоступну на звичайних рентгенограмах, що безпосередньо впливає на вибір імпланту та хірургічну техніку. Оцінка цілісності ротаторної манжети на косо-коронарних та аксіальних послідовностях T2-FS визначає, чи є доцільним анатомічне тотальне ендопротезування плечового суглоба (що вимагає цілої ротаторної манжети) або зворотне тотальне ендопротезування (підходить для плечей з дефектом манжети). Морфологія та версія суглобової западини оцінюються на аксіальних зображеннях для спрямування позиціонування компонента суглобової западини та необхідності кісткової пластики. Ступінь заднього стирання суглобової западини та підвивиху голівки плечової кістки на аксіальних послідовностях допомагає кількісно оцінити необхідну корекцію деформації. Якість м'язів ротаторної манжети, дельтоподібного та навкололопаткових м'язів визначає прогноз реабілітації.

Консервативне лікування артрозу плечового суглоба включає НПЗП для знеболення та протизапального ефекту, модифікацію активності для уникнення ударних навантажень і фізіотерапію для підтримання амплітуди рухів та зміцнення периартикулярної мускулатури. Внутрішньосуглобові ін'єкції кортикостероїдів забезпечують тимчасове полегшення тривалістю від тижнів до місяців і можуть повторюватися двічі-тричі на рік. Вісцосуплементація гіалуроновою кислотою використовується деякими лікарями поза офіційними показаннями, хоча доказова база для артрозу плечового суглоба менш переконлива, ніж для колінного. Ін'єкції збагаченої тромбоцитами плазми перебувають у стадії вивчення. Тотальне або реверсне ендопротезування плечового суглоба є остаточним методом лікування кінцевої стадії артрозу, рефрактерного до нехірургічних заходів, із відмінним знеболенням і функціональними результатами.